Це місто вперше згадується в літописах під 1211 роком, але задовго до цього місто на р. Гнізна було одним з найбільш укріплених удільних центрів Галицько-Волинського князівства. Відомо, що в XIII столітті місто належало польському королю Лешку Білому (до 1219 р.).

Прото-замок тут звели начебто якісь напів-міфічні брати Збаразькі.
Коли під стіни міста 1474 року підійшла татарська орда, захисники Збаража згоріли разом з фортецею - але не підкорилися. За це татари знищили замок, розібрали по камінчику навіть мури. Ще раз зруйнували татари місто в 1598 році.

З 1636 р. Збараж належить до магнатів Вишнівецьких - так як колишній власник міста, пан Збаразький не мав ні дітей, ні спадкоємців. Замок був одним з найміцніших, мав на озброєнні 50 гармат.

Це вже потім, в ХХ століті, після двох світових воєн, від замку лишилися лише фрагменти оборонних мурів та костяк палацу. З замкового каміння зводили ферми, в палаці влаштували палац піонерів, при якому діяла спортивна школа та різні гуртки. Лише в 1994 році комплекс визнали історико-архітектурним заповідником. Невдовзі в палаці запрацював музей, що так сподобався мені в 1999 році (вартість квитка - 30 (!!!!) копійок! Колекція писанок!! Скультури з реманенту (сапи-лопати-вила) канадської майстрині!!!).

Щоправда, в 2008 році музей при замку став чи не найдорожчим серед собі подібних - вхід коштує вже 8 гривень.

Більшості назва Збараж зараз асоціюється з “Вогнем і мечем” Генріка Сенкевича - та Єжи Гоффмана - адже саме тут відбувалися важливі події козацької визвольної війни середини XVII ст.: в 1649 р. війська Хмельницького осадили сильний польський гарнізон в Збаражі. На допомогу осадженим вийшла добірна армія, керована самим королем Яном ІІ Казимиром. Гетьман заатакував поляків під Зборовим (це недалеко від Збаража) і мало не взяв короля у полон. На заваді ставсоюзник Хмельницького кримський хан Іслам-Гірей, що пригрозив, що перейде на бік Яна Казимира, якщо бойові дії не будуть припинені.

Результатом став Зборівський договір, за яким реєстр козацького війська було скорочено з 60 до 40 тисяч, а в складі гетьманської держави залишились Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства, поділені на полки. Волинь, Поділля та Полісся відійшли до Польщі. Під мурами Збаразького замку загинув корсунський наказний полковник С. Мрозовицький (Н. Морозенко), тяжко був поранений Іван Богун.

1707 (чи 1702-го? Джерела плутаються) року тут побував Петро І. Разом з другом своїм, Іваном Мазепою. Їхали на зустріч з польським королем у Раву Руську. Хотіли тут навіть перночувати, але розвідка донесла, що десь неподалік знаходиться татарський гамбул. Цар побоявся зупинятися в Збаражі і поїхав на ночівлю до Раю під Бережанами, а що сталося там, читайте тут. Але це вже інша історія. Як і та, що тут, начебто, перед Берестецькою битвою, зупинявся Богдан Хмельницький.

Думаю, саме героїчні та трагічні події Збаразької облоги спричинили такий підвищений інтерес до замку як з боку польських туристів та меценатів, так і з боку українських можновладців. Не так давно (весна-2006) Президент Віктор Ющенко побував тут з метою продемонструвати, що провінційний музей (як-от Збаразький) може, коли хоче, втстати на рівень зі столичними культурними іституціями. Цей приклад так чудово вписувався в теперішню тенденцію: віддати замки та фортеці в аренду, нехай ті, хто при грошах, допоможуть їх врятувати.

Все вірно. І Збаразький замок - таки неймовірно-чудовий приклад: реставрація повним ходом, по-новому відбудовують бастіони, розчищають підвали, влаштовують експозиції предметів народного вжитку, зброї та дерев'яних скульптур... Збаразький замок - головна перлина Національного заповідника "Замки Тернопілля" (директор Маціпура Анатолій Вікторович). В планах, начебто, анвіть якісь реставраційні роботи в Теребовлі...
Але є одне "але", як без нього...

Гроші на всі ці корисні штуки в більшості своїй були не українськими.